«Я просто хочу жити!». Нова театральна вистава ілюструє життя вимушено переміщених осіб в Україні

«Декілька місяців тому я познайомився з Алі, молодим чоловіком-біженцем із Афганістану. Він приніс на зустріч текст довжиною у 40 сторінок, який хотів перетворити у театральну виставу», – згадує Слава Жила, театральний продюсер  і директор Київського академічного театру «Актор».

У той час картини бурхливих подій в Афганістані після повалення його уряду і людей, котрі шукали як утекти з країни, а також гуманітарна криза опісля, вирували в новинному просторі по всьому світу, включно з Україною. Слава, який перейнявся ситуацією афганців, відчував, що має допомогти вимушено переміщеним особам розповісти їхню історію.

«Ми з Дарією, співавторкою вистави, були неймовірно щасливі, коли отримали підтвердження від Слави, що він готовий зробити театральну постановку вистави. Ми вже почали втрачати будь-яку надію, адже отримали відмови від декількох театрів. Ми вже навіть думали, що нам самим доведеться вийти на сцену і зіграти!», – згадує Алі, голова Молодіжного інтеграційного клубу, який об‘єднує у собі активну молодь у Києві – біженців, внутрішньо переміщених осіб та мігрантів.

 

Щоб зробити постановку вистави, Молодіжний інтеграційний клуб отримав малий грант за програмою УВКБ ООН «Підтримка ініціатив громад». Партнер УВКБ ООН, БФ «Рокада» приєднався до проєкту і надав свою максимальну підтримку його команді. «Кожного дня ми зустрічаємо людей, які шукають притулку в Україні. Ми допомагаємо їм максимально, наскільки це можливо. Ми почуваємось розбитими, коли у них є проблеми і щасливі за них, коли досягають успіху. Вистава відображає тягар цих людей», – каже Наталія Гуржій, голова БФ «Рокада».

«Ми написали історії зі свого життя, бо хотіли, щоб усі дізнались, що не нашим бажанням було залишати свої рідні країни. Нас змусили це зробити», – розповідає Дарія. Вона продовжує: «Наприклад, мій батько працював журналістом-розслідувачем і він викривав небезпечних людей. Після місяців погроз і арештів, він забрав родину і виїхав до України у пошуках безпеки, оскільки залишатись було небезпечно».

Дарія пригадує, як не дивлячись на свою зовнішність «схожу на українську», вона пережила багато булінгу в дитинстві. «Зараз я доросла, я володію українською мовою, і у мене є чудові друзі і я нікому не побажаю того, що самій довелось пережити. Театральне мистецтво – прекрасний посередник у просуванні розуміння щодо біженців і внутрішньо переміщених осіб. Ми хочемо, щоб люди і суспільство в цілому ставало більш інклюзивним і відкритим до біженців, іноземців, а також людей іншого віросповідання», – пояснила Дарія.

Після місяців репетицій, виставу представили 1 грудня в Київському академічному театрі юного глядача. Сім акторів, усі студенти театрального факультету Національного університету ім. Карпенка-Карого, зіграли ролі персонажів, створені на реальних історіях осіб, які пережили болючий досвід вимушеного переміщення й інтеграції у новій країні.

«П‘єса складається із п‘яти історій біженців і внутрішньо переміщених осіб, вимушених залишити свої домівки у пошуках безпеки для своїх родин. Дія відбувається у бункері, поза часом, поза простором, де йдуть обговорення про біженців. Мені здається, що ця п‘єса є абсолютною ілюстрацією того, що зараз відбувається, обговорюється у суспільстві. І мені здається, у нас вийшло. Ми через пластику, через просторові рішення і музичний супровід передаємо саму атмосферу проблематики біженців», – прокоментував режисер-постановник вистави Слава Жила.

 

Представниця УВКБ ООН в Україні відвідала прем‘єру: «Існує багато стереотипів стосовно того, хто такі біженці і внутрішньо переміщені особи, але правда така, що вони – такі ж самі люди, як і всі ми. Через загрозливу ситуацію, на яку вони не можуть вплинути, їхні життя перевертаються з ніг на голову і вони змушені шукати захисту й підтримки в іноземній державі або в іншій частині своєї. Юні актори так добре проілюстрували цей досвід, що УВКБ ООН буде шукати можливостей повторити виставу в інших театрах й онлайн, щоб донести ці повідомлення до ще більшої аудиторії», – прокоментувала Кароліна Ліндхольм Біллінг.

На прем‘єрі вистави пані Тереза Хілі, Надзвичайний і Повноважний Посол Ірландії в Україні, пояснила, що біженці приносять людський капітал в країни, до яких вони тікають. «В Ірландії ми цінуємо внесок мігрантів і біженців, які прибули до нас в країну і ми вдячні за таланти і здібності, які вони привносять із собою. Нині ми змінюємо свій підхід від простої толерантності до людей, які певною мірою відрізняються від нас, до справжнього святкування різноманітності, сприймаючи її як основу нашої культури», – зазначила пані Посол.

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) у всьому світі та в Україні прагне захищати права й добробут людей, які змушені були тікати. Спільно з партнерами та громадами організація працює над тим, щоб кожен мав право шукати притулку та знайти захист в іншій країні. За понад 70 років УВКБ ООН допомогло багатьом мільйонам переміщених осіб відновити своє життя.

У рамках свого мандату підтримки вимушено переміщених громад в Україні УВКБ ООН розробило програму «Ініціативи з підтримки громад біженців». Ідеї та проєкти приносять члени громад. Вони спрямовані на підвищення обізнаності про вимушене переміщення та покращення життя людей у таких ситуаціях.

Цей проєкт став можливим завдяки щедрій підтримці донорів УВКБ ООН, яким ми за це дуже вдячні.

Відео-запис вистави скоро можна буде переглянути на Facebook сторінці УВКБ ООН, тож доєднуйтесь, щоб бути в курсі новин: https://www.facebook.com/UNHCRKyiv

 

Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter