Алі: «Мрію в майбутньому виграти пояс WBC як український спортсмен»

Молодий спортсмен біженець вірить, що зможе побудувати спортивну кар’єру в Україні

17 червень 2020

Акімі Алі, 18-ти-річний вихованець боксерської школи «Чорномор» в Одесі, відкриває рюкзак і витягує з нього цілу зв‘язку жовто-блакитних стрічок із золотими медалями, на більшості з яких  красується цифра «1». «Більшість із них – це ще з дитячих змагань п‘ять років тому, але є й такі, якими я по-справжньому пишаюсь», – пояснює Алі.

Батьки Алі переїхали в Україну з Афганістану сім років тому, рятуючи дітей від небезпек, які чатували на них в охопленій війною країні. «Мій тато – м‘ясник, а мама – господарює вдома і займається вихованням чотирьох дітей», – розповідає Алі. Спочатку родина переїхала в Казахстан, але не змогла отримати там притулок і переїхала в Україну. Алі трохи вивчив російської мови і зміг вступити до п‘ятого класу школи в Одесі. Зараз його рівень знання мови дуже високий – він говорить майже без акценту.  Планує також оволодіти українською мовою.

Чотири чи п‘ять разів на тиждень він приходить на тренування в клуб «Чорномор» і займається зі своїм тренером, Едуардом Олександровичем Луцкером. За останні п‘ять років Алі взяв участь у більш ніж 50-ти змаганнях у різних містах України.

«Через те, що в Алі немає громадянства, він не може брати участі в офіційних обласних і національних змаганнях, лише у змаганнях типу «відкритий ринг». Головна складність тут у тому, що таке обмеження не дає можливості по-справжньому оцінити рівень боксера. Адже лише під час бою можна зрозуміти, хто є кращим», – пояснює тренер.

Алі не знає чи буде у нього така можливість. Минулого року його батьки отримали відмову в отриманні громадянства України. «Я дуже переживав, коли батькам відмовили, але батько заспокоїв мене і сказав, щоб я не втрачав надію. Направду кажучи, я вважаю себе українцем. Я вчусь тут. Мої друзі українці. Я хочу перемагати й вигравати у змаганнях під українським прапором».

Алі каже, що слідкує по телебаченню за обласними й національними чемпіонатами з боксу в його ваговій категорії. «З багатьма із тих, хто перемагає в таких змаганнях, я мав можливість зійтись у відкритих боях. У мене добре виходить, так що, сподіваюсь, одного дня зможу позмагатись із ними й отримати підтвердження свого рівня».

Серед боксерів, які надихають Алі – Олександр Усик, Олександр Гвоздик, Василь Ломаченко. Він мріє про те, що зможе отримати громадянство України і колись виграє пояс WBC. «Звісно ж, для цього знадобиться віддати багато сил, поту й крові, але я готовий трудитись над цим», – каже Алі.

«Я працюю тренером вже понад десять років, – розповідає Едуард Луцкер. – Знаєте, кажуть, що зі 100 хлопців, які приходять займатись боксом, залишається в боксі лише один. Потрібно багато сил, щоб виховати серйозного спортсмена. Я вірю, що Алі має величезний потенціал. Він здібний, видовищний боксер, у нього чудові здібності, а головне – він справжній боєць. Алі добре виступав на декількох змаганнях, достойно боксуючи із досвідченими партнерами – чемпіонами і призерами чемпіонатів України. Хотілось би бачити, як він розвивається в боксі. Це завжди один послідовний крок за другим – спочатку перемоги в національних чемпіонатах, а потім в міжнародних».

«Мій батько каже – якщо почав щось робити, йди до кінця. Я знаю, що бокс – це моє покликання, в якому я знайшов адреналін, енергію, драйв. Я не втрачаю надію», – каже Алі.