Мільйони на сході України потерпають через невидимі рани війни

Ірина Тимчишин, Світлодарськ, Україна

Відлуння періодичних обстрілів тут уже стало буденністю, як і страх, породжений ними. Однак саме тиша між вибухами лякає її найдужче.

«Коли все затихає, з’являється відчуття, що нічого ніколи не зміниться, – каже Марина, кравчиня та мати двох дітей. – Таке враження, що конфлікт триватиме нескінченно». Марина – одна з мільйонів осіб, які мешкають поряд з “лінією розмеженування”  і для яких тривалий збройний конфлікт в Україні став складним психологічим випробуванням.

Станом на вересень 2019, унаслідок конфлікту понад 1,4 мільйона людей були змушені залишити свої домівки. Водночас, значно більше залишились у зоні бойових дій і, відтак, змушені щоденно стикатися з безліччю викликів та загрозою раптової смерті. Загалом, 3,4 мільйона людей на сході Укрїани потребують гуманітарної допомоги та захисту.

Майже 40 відсотків осіб, які мешкають у Донецькій та Луганській областях, зазнали травми, що спричинила стрес, депресію, тривожність та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) внаслідок насильства, згідно з нещодавнім дослідженням фахівців.

«Я почувалася на межі, не хотіла жити. Ніщо мені не допомагало. Уперше за все життя я відчувала цілковиту безвихідь і близькість смерті, – розповідає Марина. – Навіть, коли в мене діагностували рак у 2005 році, я не почувалася настільки погано».

Історія Марини, на жаль, не виняток.

Кожен п’ятий, хто пережив війну чи інший конфлікт упродовж останніх 10 років, скаржиться на проблеми з психічним здоров’ям, підсумовує Всесвітня організація охорони здоров’я. Близько п’яти відсотків страждають на серйозні розлади, зокрема, біполярний розлад, психоз, важкі форми депресії або ПТСР, симптоми яких можуть проявлятися у жахіттях, неконтрольованих спогадах та посиленій тривожності.

На щастя, люди, які мешкають уздовж «лінії розмежування» на сході України, мають можливість отримувати необхідну підтримку. «Гуманітарна місія Проліска» – одна партнерських організацій Агентства ООН у справах біженців, що надає психосоціальну допомогу людям, які постраждали внаслідок конфлікту.

З жовтня 2018 року 11 психологів «Проліски» працюють з громадами на підконтрольних уряду територіях. Враховуючи величезні потреби, з початку 2019 року вони надали консультації 1100 особам,  72% з яких – жінки.

«Ми хочемо продемонструвати, що не дивлячись на те, що ми не здатні «вимкнути війну», ми можемо допомагати людям давати собі раду з тими викликами, з  якими їм довелося зіткнутися», – каже Ольга Климовська, координатор проектів із психосоціальної підтримки в «Пролісці». – Те, як ми шукаємо вихід із ситуації, як ми використовуємо власні внутрішні ресурси, відіграє вирішальну роль», – додає вона.

© UNHCR/Oksana Parafeniuk

Світлана Дорошенко працює у виїзній команді психологів. Під час візитів до громад, які мешкають у безпоседній близькості до «лінії розмежування», вона навчає, як застосовувати навички контролю, дихальні методики та фізичні вправи, аби контролювати емоційні реакції.

«Я пояснюю їм, що лікування – це тривалий процес і цілком можливо, що на шляху до зцілення будуть дні, коли вони відчуватимуть регрес», – каже Світлана. – Важливо розуміти, як користуватися певними методиками і техніками, щоб допомагати людям вибратися із цієї чорної діри».

© UNHCR/Oksana Parafeniuk

Однією з тих, хто звернувся по допомогу до Світлани, є Марина. Її обидві доньки поїхали з рідного дому ще на початку конфлікту і не повернулися . Світлана розмовляє з жінкою про її втрату і навчає технікам релаксації, щоб подолати безсоння і занепокоєння.

Така підтримка потроху допомагає Марині побачити світло в кінці тунелю і вихід із тієї безнадії, яку вона відчувала, коли ховалася у темному підвалі.

На її обличчі знову з’явилася посмішка. Жінка також знайшла в собі наснагу відремонтувати квартиру, в якій усі вікна були потрощені артилеріськими снарядами. Марина ділиться своїм досвідом, аби допомогти іншим, і нарешті почала думати про те, аби знову зайнятися улюбленою справою – створенням дизайну суконь для випускних вечорів. «Для мене, як для творчої людини, яка звикла бачити усе крізь рожеві окуляри, було дуже важко усвідомити, що раптово все довкола стало сірим», – пояснює вона. – Але зараз я знову здатна розрізняти й інші кольори».

© UNHCR/Oksana Parafeniuk

Війни та переслідування змусили 70,8 мільйона людей по всьому світу покинути їхні домівки станом на кінець 2012 року. Старший спеціаліст УВКБ ООН з питань психічного здоров’я Петер Вентевогель каже, що психічне здоров’я та психосоціальна підтримка мають стати невід’ємною частиною гуманітарного реагування у кризових та надзвичайних ситуаціях по всьому світу.

З метою сприяння впровадженню цих послуг, співробітники УВКБ ООН та біженці візьмуть участь у міжнародній конференції, організованій Міністерством зовнішньої торгівлі та міжнародного співробітництва Королівства Нідерландів 7-8 жовтня 2019 року.

«Робота «Проліски» в Україні надихає, а кількість людей, які отримали допомогу, вражає», – каже Вентевогель. – Водночас у світі все ще багато тих, хто не отримав базової допомоги з психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Усі гуманітарні партнери, агенції ООН, неурядові організації та уряди повинні активізувати свої зусилля, щоб зробити такі послуги частиною гуманітарного реагування».

Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter